Навчаючись у омріяному ВНЗ, Мар’яна раптом зрозуміла, що сімейний затишок – точно не для неї.. Вона завжди була худою, рудою, ще й з веснянками по всьому обличчі. То й кому така дівчина потрібна? Однак, серцю нічого не скажеш. Покохала Мар’яна старшокурсника Назара. Ось і думала тепер про нього і зранку, і в обід, та й вночі.
Та все змінив теплий весняний день. Мар’яна тільки-но поверталася із лекцій, за нею біг Назар. Мов земля під ногами провалилася: невже він дізнався про мої почуття до нього? Та почула вона зовсім не те, чого так хотіла: «Мар’яно, постривай. Я дізнався, що ти добре товаришуєш із Діаною, що вона – твоя найкраща подруга. Я боюсь їй про це сказати, але я кохаю її ».
У дівчини ніби клубок у горлі. Що ж це виходить, вона, котра життя не уявляє без нього, має будувати його щасливі стосунки зі своєю найкращою подругою? Ні! Не може бути! Але пообіцяла: поговорити з Діаною. А хлопець зрадів й додав лише: «Я завжди знав, що ти –справжній друг!» «Друг…» Пробурмотіла собі під ніс Мар’яна.
Зустрівшись з Діаною за чашкою кави, подруга все розповіла їй. Здивуванню дівчини не було меж: аж заспівала у кав’ярні. Назар – саме той хлопець із її снів! Вона вже давно слідкує за ним, але здавався таким гордовитим, що не наважувалася навіть й подивитися на хлопця. «Треба терміново змінювати імідж!», – вигукнула радісно Діана.
Мар’яні нічого не залишалося, окрім того, що погодитися з подругою.
Пройшов час. Назар одружився із Діаною, яка вже чекала від нього дитину. Та обоє продовжували навчання. Привів її додому, познайомив із батьками.
Та якось, повертаючись із пар, Мар’яна помітила Назара біля своїх воріт. Він сидів на східцях дуже сумний, понурий у своїх думках.
«Назар?– Що ти тут робиш?». Тяжко здихнувши, Мар’яна почула від нього запах алкоголю.
«Пусти мене. Я посварився з дружиною. Не маю куди піти». «Тоді заходь», – розгублено сказала дівчина.
За чашкою чаю вони розговорилися і Назар висказав усе, що думав про Діану: що вона змінилася й почала вводити у дім свої порядки; завжди усім незадоволена, все їй не те, дорікає їхати працювати за кордон, а не сидіти вдома і вчитися.
«Та ти, Мар’яно, не зважай на ці чвари –у кожної пари вони бувають. Знайди собі когось. Ти – золото!», – з блиском в очах додав Назар.
«Знайти собі когось? Кохання у мене було, є і буде одне єдине. Та, на жаль воно – невзаємне й безнадійне, Назарку», –і дівчина заплакала. «Чому не взаємне? Може, мені варто поговорити з ним?» – запропонував Назар. Мар’яна ж додала, що це неможливо.
Зіткнувшись поглядами, вони й не зрозуміли, як зблизив їх цей вечір. Коханий погляд затьмарив розум.
Зранку, прокинувшись разом, Мар’яна, не тямлячи свого щастя, запропонувала хлопцеві прийти увечері ще.
Так і зустрічались вони, допоки одного разу Мар’яні не стало погано й лікар не сказав, що та вагітна. Дівчина вирішила не розповідати цього Назарові, не втручатись у чужу сім’ю. Стала думати лише про те, як перервати вагітність. Щодня приходила до лікарні, але на наважувалась зайти.
Читайте також: Анджеліна Джолі і The Weekend разом? Чи просто чутки?
Надумала поїхати до матері, розповісти їй усе: мати завжди підтримає й зрозуміє свою дитину. Приїхала, припала до маминого серця й розповіла усе, як було. Рідненька ж взяла її руки і сказала: «Будемо народжувати !»
Світ для Мар’яни заграв ніби зовсім іншими, яскравішими фарбами – з’явився синочок Михасик, – копія Назар: голубі очі й темне волосся. Одразу й вирішила, що усе своє життя присвятить йому. В турботах їй допомагала мама.
Одного ранку Мар’яна поїхала до Львова, де минули її студентські роки. І раптом вона почула там надто знайомий голос – і побачила давню приятельку Діану з якимсь іншим хлопцем. Вони трималися за руки, гуляли й сміялися.
Мар’яна вирішила запитати, що відбувається. Діана, звісно, не дуже зраділа цій зустрічі. Розповіла, що чоловік зараз за кордоном, а вона не нагулялася. От і надолужує втрачене: « А ти…Ти просто заздриш мені. Бо хто ти така? Кому потрібна така, як ти?»
Пройшло багато часу, і ось влітку Мар’яна з сином поїхали в пансіонат на відпочинок. Усе б нічого, якби вона не побачила там свого Назарка.
Він був хворим.Закордонні заробітки дали про себе знати. Вони й стали говорити. Розказав, що дружина його залишила: «Бо хто він такий? Кому потрібен інвалід?» .
Дві години розмови промайнули непомітно. І наостанок Назар нагадав, що скоро зустріч випускників, запитав, чи прийде вона. Жінка й не знала, що сказати. Від його погляду, ніби як тоді, вперше, всередині все перевернулося. І все-таки погодилася зустрітися й разом піти на зустріч.
Була там й Діана. Ви б бачили, якими здивованими очима дивилася вона і на чоловіка, й на подругу. Мар’янка з народженням сина стала стрункішою, привабливою, вивела веснянки,- не впізнати! А Назар одужав, лікування пройшло без негативних наслідків. Біля Мар’яни він стояв і усміхався.
Однокурсники пішли до ресторану, а після – на озеро зустрічати світанок. Назар запропонував Мар‘яні трішки прогулятись, відлучитися . «Мар’янко, я мушу тобі щось сказати». Жінка знітилася, але погодилася й додала: «Я теж маю тобі дещо сказати. У нас є син. Михасик… Він – твоя копія…» У Назара перехопило подих і він кинувся обіймати Мар’яну. З дочкою від Діани він бачиться дуже рідко,- так вона собі вирішила. А тут – син… По обличчі покотилися сльози.
– Мар‘янко…
– Назаре…
І більше вони, як у фільмах, не розлучались ні на мить. Відкрили свій бізнес, допомогали батькам й виховували щасливих дітей.
