Моя старша дочка Марія нещодавно сказала мені:
«Коли я була маленькою, я найбільше боялася, що ви з татом розлучитеся. Але коли мені виповнилося 12, я вирішила, що, може, воно й на краще – ви ж постійно лаялися! »
Посміхнувшись, вона додала:
«Я рада, що ви все-таки порозумілися».
Багато років ми з чоловіком Сергієм вели запеклі бої. Озираючись назад, я не дуже розумію, як ми взагалі примудрилися одружитися, – наші характери, справді, мало підходили один одному.
І чим довше ми жили в шлюбі, тим сильнішими були суперечності. Багатство і слава не зробили наше життя легшим.
Навпаки, проблеми тільки посилилися.
Непорозуміння між нами досягло такого напруження, що майбутнє турне в підтримку моєї нової книги бачилося мені звільненням, нехай і тимчасовим.
Ми сварилися так часто, що було вже важко уявити мирне життя разом. Ми раз-у-раз огризались один на одного, і обидва старанно ховали біль за кам’яними фортецями, які спорудили навколо своїх сердець.
Ми опинилися на межі розлучення і обговорювали його не один раз.
Я була в турне, коли греблю прорвало. Ми щойно в черговий раз відчайдушно посварилися по телефону, і Сергій кинув трубку.
Я відчула лють, безсилля і глибоку самотність. Я зрозуміла, що досягла межі – більше мені не витримати.
Тоді я звернулася до Бога. Або ж накинулася на Бога. Я не знаю, чи можна назвати молитвою те, що я в люті кричала в ті хвилини, але вони закарбувалися в моїй пам’яті назавжди.
Я стояла під душем у квартирі і кричала Богу, що цей шлюб – помилка, і більше я так жити не можу.
Так, ідея розлучення мені ненависна, але біль від спільного життя змучив мене. Крім люті, я відчувала розгубленість. Я не могла зрозуміти, чому нам з Сергієм так важко разом.
У глибині душі я знала, що мій чоловік – хороша людина. І я хороша людина. То чому ж у нас не виходить налагодити стосунки? Чому я вийшла заміж за чоловіка, чий характер так не підходить моєму? Чому він не хоче змінюватися?
Врешті-решт, захрипла і розбита, я сіла на підлогу прямо в душі і розридалася. З темряви відчаю прийшло осяяння. Ти не можеш змінити його, Олю. Ти можеш змінити тільки себе. І я почала молитися. Якщо я не можу змінити його, Господи, тоді зміни мене.
Я молилася глибоко за північ. Я молилася й наступного дня під час польоту додому. Я молилася на порозі будинку, де мене чекав холодний чоловік, який, імовірніше, не удостоїть мене і поглядом при зустрічі.
В ту ніч, коли ми лежали в нашому ліжку так близько один до одного і воодночас, так далеко, я зрозуміла, що мені потрібно робити.
Наступного ранку ще в ліжку, я повернулася до нього і запитала: «Як мені зробити твій день кращим?:
Сергій подивився на мене сердито: «Що?»
«Як мені зробити твій день кращим»?
«Ніяк, – відрізав він. – Чому ти питаєш?”
«Тому що я серйозно, – сказала я. – Я просто хочу знати, як мені зробити твій день кращим».
Він подивився на мене цинічно. «Ти хочеш щось зробити? Відмінно, тоді вимий кухню».
Схоже, чоловік думав, що я вибухну від злості. Я кивнула: «Добре».
Я встала і вимила кухню.
Наступного дня я запитала те ж саме: «Як мені зробити твій день кращим»?
«Прибери в гаражі».
Я зробила глибокий вдих. У мене в той день справ було по горло, і я розуміла, що чоловік сказав це навмисне, щоб позлити мене. Так і кортіло спалахнути у відповідь.
Замість цього я сказала: «Добре». Я встала і наступні дві години чистила і упорядковувала гараж. Сергій не знав, що й думати.
Настав наступний ранок.
«Як мені зробити твій день кращим»?
«Нічого! – сказав він. – Ти нічого не можеш зробити. Будь ласка, припини це ». Я відповіла, що не можу, тому що дала собі слово.
«Як мені зробити твій день кращим?» – “Навіщо ти це робиш?” – «Тому що ти дорогий мені. І наш шлюб мені теж дорогий ».
Наступного ранку я запитала знову. І наступного. І наступного.
Потім, в середині другого тижня, сталося диво. Під час мого питання очі Сергія наповнилися сльозами і він почав плакати.
Заспокоївшись, чоловік сказав: «Будь ласка, перестань ставити мені це питання. Проблема не в тобі, а в мені. Я знаю, зі мною важко. Не розумію, чому ти досі залишаєшся зі мною ».
Я обійняла його і подивилася прямо в очі. «Тому що я люблю тебе, – сказала я. – Як мені зробити твій день кращим? »
«Це я повинен тебе питати». «Повинен, але не зараз. Зараз я хочу змінитися. Ти повинен знати, як багато ти для мене значиш ».
Чоловік поклав голову мені на ноги. «Прости, що я поводився так жахливо». «Я люблю тебе», – сказала я. «І я люблю тебе, – відповів він. – Як мені зробити твій день кращим»?
Сергій подивилася на мене ласкаво: «Може, ми побудемо вдвох якийсь час? Тільки ти і я”. Я посміхнулась: «Я би дуже цього хотіла!» Я продовжувала запитувати більше місяця.
І стосунки змінилися. Припинилися сварки. Потім чоловік почав запитувати: «Що б ти хотіла, щоб я зробив? Як мені стати кращим чоловіком для тебе?»
Читайте також: Ніхто й ніколи не захищав мене краще, ніж я сама
Стіна між нами рухнула. Ми почали розмовляти – відкрито, вдумливо – про те, чого хочемо від життя і як нам зробити одне одного щасливішими. Ні, ми не вирішили разом всі свої проблеми.
Я навіть не можу сказати, що ми більше ніколи не сварилися. Але природа наших сварок змінилася. Вони стали траплятися все рідше і рідше, їм начебто не вистачало злої енергії, яка була раніше. Ми позбавили їх кисню. Жоден з нас більше не хотів поранити іншого.
Ось уже двадцять років, як ми з Сергієм одружені. Я не лише люблю свого чоловіка, мені він подобається. Мені подобається бути з ним. Він потрібен мені, я хочу його.
Багато наших відмінностей стали нашими загальними сильними сторонами, а що залишилися, як показав час, не були варті наших нервів. Ми навчилися краще піклуватися один про одного, і, що важливіше, у нас з’явилася в цьому потреба.
Шлюб вимагає зусиль. Але так само вимагає зусиль роль дружини, матері, письменство, робота над своїм тілом, щоб підтримувати хорошу фізичну форму, і все інше, що важливо і цінно для мене в житті.
Йти по життю з коханою людиною – чудовий дар. Ще я усвідомила, що сім’я допомагає нам вилікуватися від ран, які завдають найнепривабливіші сторони нашої особистості. У всіх нас є такі неприємні сторони, які ми самі в собі не любимо.
Згодом я зрозуміла, що наша історія була ілюстрацією набагато важливішого уроку про шлюб. Питання «Як мені зробити твій день краще?» варто поставити кожному, хто перебуває у стосунках.
Це і є справжня любов. Романи про кохання (а я сам написала кілька) зазвичай зводяться до любовного томління і «вони жили довго і щасливо», але довго і щасливо не народжується з спраги володіти і належати коханій людині.
У реальному житті кохання не в тому, щоб відчувати бажання до когось, а щиро і глибоко бажати йому щастя – іноді навіть на шкоду власному. Справжня любов не в тому, щоб зробити іншу людину своєю копією.
Вона в тому, щоб розширити наші власні можливості – проявляти терпіння і турботу заради благополуччя коханої людини. Все інше – просто дурний спектакль егоїзму.
Я не хочу сказати, що наш з Сергієм досвід спрацює для кожної пари. Я навіть не впевнена, що всім парам на межі розлучення неодмінно варто рятувати свій шлюб.
Але я безмежно вдячна за натхнення, яке прийшло до мене в той день у вигляді простого питання. Я вдячна, що у мене, як і раніше, є сім’я і мій чоловік (мій найкращий друг) прокидається поруч зі мною в ліжку щоранку.
І я щаслива, що навіть тепер, через десятиліття, час від часу один з нас повертається до іншого і питає: «Як мені зробити твій день кращим?». Заради цього й варто прокидатися вранці.
