Погодьтеся, якось дивно розмірковувати про те, для чого потрібні батьки. Вдячні діти розуміють, що вони подарували їм життя і люблять їх безоплатно.
Проте, на жаль, трапляються плачевніші історії, де батьків просто використовують. Як таке можливо і чи є вихід із таких ситуацій, розмірковуємо у сьогоднішній статті.
ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНІ БАТЬКИ
Так сталося, що я випадково підслухала телефонну розмову своїх дітей.
Дочка говорила: Забери її, я не можу з нею жити. Ми ж домовлялися!
Я не вірила своїм вухам, адже й подумати не могла, що стала тягарем для своєї Олени.
Справа в тому, що кілька місяців тому я переїхала до дочки. Раніше я мешкала у власному будинку за містом.
Мого чоловіка вже давно немає в живих, діти виросли та завели свої сім’ї. А я займалася господарством і знаходилася наодинці з природою.
Так тривало, поки моя дочка з сином не прийшли до мене з проханням. І у Олени, і у Сергія були проблеми з грошима та бізнесом.
Щоб не збанкрутувати, їм потрібна була фінансова подушка безпеки, якась гарантія. Діти почали розповідати про додаткові вкладення та інші нюанси, в яких я зовсім не тямлю.
Коли я запропонувала взяти кредит, вони відмовилися. Сказали, що не можуть собі цього дозволити, бо й досі виплачують іпотеку.
Я не розуміла, що вони хочуть від мене, адже грошей у мене не було. Тим більше, таких великих.
Тоді Сергій сказав: «Мамо, ми хочемо, щоби ти продала будинок. У Олени є ціла вільна кімната, житимеш там. І з онукою зможеш частіше проводити час разом. Ти ж тут зовсім одна, погодься. Їздити до тебе кожних вихідних ми не можемо, а так і не доведеться більше. Ти завжди будеш поруч».
Невиправданий переїзд
Я була шокована пропозицією дітей. Але, подумавши трохи, вирішила погодитись. Вони продали буквально все, що могли. Залишилося одне лише ліжко та шафа, які ми перевезли у квартиру.
Спочатку мені подобалося жити з донькою та її сім’єю. Але з кожним новим днем я все більше відчувала себе зайвою.
А тепер ще й ця проклята телефонна розмова! Стало зрозуміло, що дочка хоче мене позбутися, але мій син не горить бажанням забирати мене до себе.
Адже в нього теж своя сім’я. Коли я почула слова Олени, твердо вирішила, що якнайшвидше сама переїду. Але йти мені було нікуди.
Я сіла в машину (добре її продати не дала) і поїхала за місто. Мені просто хотілося подивитись на свій старий будинок.
У дворі грали чужі діти, з вікон долинали звуки приготування. Напевно, тут оселилася гарна та дружня сім’я. Що довше я дивилася на будинок, то сильніше лилися сльози з моїх очей.
В цей момент до мене підійшла моя колишня сусідка Жанна. Вона побачила, що я плачу і запросила до себе.
Читайте також: Якою водою потрібно поливати орхідеї: помилки, які роблять більшість господарок
Я розповіла їй свою історію, і мені стало легше. Трохи поміркувавши, Жанна сказала: «Галю, а я ж зовсім одна в цьому великому будинку тепер.
Син поїхав до столиці на навчання, зовсім порожньо стало. Може, ти поживеш у мене якийсь час, га?»
Нове життя
Пропозиція сусідки зворушила мене до глибини душі. Ми завжди були у добрих стосунках із Жанною.
Пам’ятаю, як я няньчила її синочка, поки вона була на роботі. Тому я й відчула, що мені треба погоджуватися.
Коли я забирала від доньки свої речі, вона навіть не поцікавилася, куди я йду. Я не могла повірити, що виростила таких байдужих дітей.
Жити із Жанною мені було дуже легко. Ми відразу домовилися про те, яку частину комуналки я оплачуватиму, і про інші дрібниці.
Після сесії повернувся її син. Він був дуже радий, що я переїхала до його мами.
Якось Даня сказав мені: «Тьотю Галю, ви від мами нікуди не їдьте. Гарною їй з вами дуже, правда. Я боявся їхати так далеко, не хотів залишати її одну. Але тепер у неї є ви, і в мене теж! Спасибі вам».
Довгий час я ніяк не могла змиритись з думкою, що для своїх дітей я виявилася непотрібною. Вони отримали, що хотіли, і були готові кинути мене.
Не впевнена, що можу вибачити їх колись. Але як мені тепер спілкуватися з моєю онукою? Жанна каже, що я можу привозити її до нас додому. Але боюсь, що моїй доньці це не сподобається. Що ж робити?
Життєва мудрість: чого нас навчає ця історія?
Ця історія нагадує нам про те, навіщо потрібні батьки. І ця причина зовсім не матеріальна, а радше духовна.
Не можна викачувати з рідних гроші та використовувати їх задля власної вигоди. Не можна маніпулювати мамою, знаючи, що вона точно не відмовить і піде на все заради своїх дітей.
На жаль, не всім вдається знайти друге щастя, як це вдалося зробити Галині. Вона зустріла на своєму шляху добрих людей, які зголосилися допомогти їй.
Але ж цього могло й не статися. Як би склалася її доля, якби їй довелося й надалі жити з дітьми, для яких вона стала тягарем?
