Скажи мені, чим ти займаєшся, і я скажу тобі, який ти.
Справді, після закінчення тривалого періоду часу (5 і більше років) професія незмінно накладає на особистість свій відбиток, в тому числі і негативний.
Ми підібрали для вас топ-5 найнебезпечніших в цьому плані професій.
1.Бухгалтер
Багатьом відомий жарт, що «бухгалтер – це діагноз». І справді, деякі представники цієї спеціальності настільки вживаються в свій професійний образ, що переносять скурпульозність і любов до цифр в особисте життя.
У бухгалтерів заведено робити все чітко і правильно, тому що що-небудь незвичайне і нове дуже насторожує їх і викликає страх. З роками багато професіоналів перетворюються в жахливих снобів і зануд.
2.Військовослужбовець
Всім відомо, що військовослужбовці – люди найсуворішої дисципліни. На жаль, часто вони «виховують» навіть своїх рідних і близьких, перетворюючись в домашніх тиранів і диктаторів.
Психологи стверджують, що військові з роками набувають такого типу професійної деформації особистості, якого вже практично неможливо виправити.
3.Журналіст
Люди, які обрали професію журналіста, – несподівано скромні і вважають за краще залишатися в тіні ( «Він у цій події зірка, а я тільки беру інтерв’ю»).
Читайте також: “Жінкам багато не треба” – про те, що необхідно жінкам у стосунках
Крім того, вони цікаві. Звичайно, журналістська практика всі ці риси розвиває, що добре далеко не завжди.
Людина ризикує вдаритися в егоцентризм і відверту нетактовність, у неї може сформуватися патологічна установка, що вона проживає не своє життя.
4.Юрист
Як правило, в цю сферу діяльності йдуть люди дуже скрупульозні і недовірливі ( «Як би чого не вийшло»).
Згодом ці риси часто доходять до абсурду, що відштовхує «нормальних» людей, адже навіть в неробочих відносинах юристи починають шукати підступ.
До того ж, гіперосвідомленість правознавців може запросто перетворити їх в похмурих «ботаніків».
5.Лікар
Маються на увазі ті лікарі, які в своїй практиці стикаються з серйозними захворюваннями, муками і смертю. Лікар бере на себе дуже велику відповідальність за пацієнтів.
Найчастіше байдужість, цинізм і емоційна закритість медпрацівників – лише вимушений психологічний захист від стресів, постійно виникають на ґрунті перманентного спостереження страждань.
