Мама намагається мене контролювати

Так вийшло, що два роки тому я розлучилася з чоловіком. Ми прожили разом 5 років, а потім він бачте закохався в іншу, в колегу на роботі. І пішов від мене.

Ну, да ладно, всяке буває. Всі ми дорослі люди. Можна сказати, що ми розійшлися друзями. Точніше, не ворогами.

І ось я залишилася одна в своїй квартирі. Ну, як у своїй, коли ми ще були одружені нам її купили мої батьки. Вони оформили дарчу на мене, тому по суду ми б її не розділили. Та й чоловік не мав жодних на неї претензій, адже розумів, що це не його внесок в сім’ю.

Я працюю. Може, отримую і не шалені гроші, але на життя і на хлібець з маслом мені, як то кажуть, вистачає. Правда, є у мене одна погана риса – я зовсім не вмію відкладати гроші. І іноді виникають такі ситуації, що бувають непередбачувані витрати. Іноді через це я не плачу вчасно за комунальні витрати. Але потім за пару-трійку місяців все погашаю.

У століття комп’ютеризованих технологій, майже хто завгодно можна дізнатися, якщо у тебе борг за квартиру. А тато в мене, як на зло, непогано розбирається в комп’ютерах. Ось мама йому і накапала на мізки, щоб він їй кожен місяць показував, заплатила я за квартиру чи ні.

Спочатку я навіть не знала про ці її хитрощі. Поки не було заборгованості. А потім все виявилося. Пару раз вона мені вже влаштовувала скандал, що я така-сяка не внесла оплату вчасно.

От чесно, аж бісить. Іноді навіть заздрю людям, у яких батьки живуть далеко і не лізуть в їх особисте життя. Гаразд, якби я у них на шиї сиділа. Так ні, грошей ніколи не прошу. Причому це принципово. Після розлучення я зрозуміла, що розраховувати в цьому житті можна тільки на себе. І мене такий стан справ цілком влаштовує.

Але ці постійні вторгнення мами під керівництвом тата в моє особисте життя – аж бісить! Ось яке їм діло! Якщо у мене і бувають борги, то я їх сама оплачую. Навіщо мене ще й дорікати цим? Я ж не набираю купу кредитів, що не тринькає гроші направо і наліво. Просто живу, як усі.

Крім цього, відносини з батьками у мене хороші. Раз в тиждень я приходжу до них у гості на чайок. Дзвоню регулярно, хоч і не кожен день. Але все ж намагаюся, щоб вони відчували, що я їх люблю. Правда, на грунті цих комунальних конфліктів ми стали частіше сваритися. І мені це теж не подобається.

Ось в чому питання – як пояснити спокійно і доступно мамі, що я вже не маленька, і що не потрібно лізти в мої справи?

Я сама вже намагалася, але вона мене не слухає. Весь час робить акцент, що я тепер в розлученні і маю бути більш обачною. Блін, та я і так така. У мене ж таки не річні борги, а максимум місяць буває, і то рідко.

Що порадите?

mama-pilit-dochku

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *