Мужики-мямлі не для мене

Ось хочу питання задати мужикам: чому в більшості своїй ви не можете відповідати прямо?

Я не взяла це звідкись зі стелі. Мене чомусь постійно оточують люди, які замість елементарного «так» або «ні» починають нести пургу типу «так розумієш…, як сказати…» і т.п.

Та так і скажіть! Без передмов і всяких відмазок. Не любиш – так і кажи, а не мямлити кожен раз. Звичайно, доступ до тіла тоді втратиш, зрозуміло. Але тут вже, як то кажуть, твій вибір. Іншу дуру знайдеш.

Я людина пряма і якщо закохалася, то без залишку, як у вир головою. Довіряюся повністю, вірю йому, а він…

Першого свого хлопця ніяк забути не можу. Адже розумію розумом зараз, що йому одного тільки і треба було, але серце… воно нагадує. Фотки його ніяк рука не піднімається викинути. Я – дура? І, що найцікавіше, до них повертаюся, коли з черговим залицяльником розлучаюся.

Як це відбувається? Так – елементарно. Я питаю, чи любить мене (не подумайте, не в першу ж ніч!), А після того, як починає мукати, виставляю за двері з дрібничками. Щоб спати зі мною, розуму вистачає, а порозумітися ясно – ні.

Хочу знайти людину, яка полюбить мене такою, яка я є. Ну – пряма, ну – дура, але ж і такі, як я, теж хочуть щастя.

Особливо шкодую про останнього хлопця. Ми з ним так довго зустрічалися просто так. Я ж бачила, що він людина серйозна. У нас спільні інтереси, мені було з ним комфортно. Так і уявляла, що все життя з ним проживу. А він виявився таким же мямлею, ніяк не міг відповісти на просте запитання, чи любить мене.

Мені цікаво, а як у одружених? Вони взагалі згадують іноді, що свїй другій половинці треба це говорити? Я зараз про мужиків.

Або тільки коханкам це повторюють? Щось наболіло, вибачте.

zhinka-cholovik

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *